Рішення Верховного Суду України щодо «Златобанку» унеможливлює задоволення вимог вкладників та кредиторів більш як на 6,5 млрд грн

ПРЕС-РЕЛІЗ

5 лютого 2019 року Велика Палата Верховного Суду своєю постановою ухвалила рішення, яким, по суті, визнала неправомірним віднесення ПАТ «ЗЛАТОБАНК» до категорії неплатоспроможних. Наслідком цього рішення може стати втрата Фондом гарантування контролю над активами ПАТ «ЗЛАТОБАНК», оскільки акціонери, скориставшись цим судовим рішенням, можуть вивести діяльність неплатоспроможного банку за межі правового поля.

З моменту визнання у 2015 р. ПАТ «ЗЛАТОБАНК» неплатоспроможним Фонд гарантування виплатив загалом близько 825 млн грн майже 14 тисячам його вкладників. Ліквідаційна маса ПАТ «ЗЛАТОБАНК», затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування, складає 1,6 млрд грн, при цьому загальна сума акцептованих кредиторських вимог сягає 6,9 млрд грн. Таким чином, недостатність ліквідаційної маси для виконання зобов’язань перед усіма кредиторами становить 5,3 млрд грн.

Той факт, що банк за рахунок свого майна та активів здатен задовольнити лише 22,56% вимог своїх кредиторів, свідчить про неплатоспроможність такого банку.

Втрата Фондом контролю над активами фактично унеможливить задоволення вимог вкладників та кредиторів на загальну суму у понад 6,5 млрд грн, у тому числі вкладників-фізичних осіб на більш як 1,8 млрд грн, за процедурою, передбаченою законом. Під питанням опиняється також відшкодування Фонду гарантування тих коштів, що були ним виплачені вкладникам. Адже підхід судів у подібній справі № 905/1328/17 (ПАТ «АКБ «Базис») фактично зводиться до того, що у зв’язку зі скасуванням рішень Національного Банку України (НБУ) Фонд гарантування виплачував  відшкодування вкладникам безпідставно.

Своєю постановою від 5 лютого 2019 року у справі № 826/2184/17 Велика Палата Верховного Суду залишила без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, якими:

- визнано протиправною та скасовано постанову Правління НБУ від 13 лютого 2015 року № 105 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» до категорії неплатоспроможних»;

- визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13 лютого 2015 року № 30 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «ЗЛАТОБАНК»;

- визнано протиправною та скасовано постанову Правління НБУ від 12 травня 2015 року № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК»;

- визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13 травня 2015 року № 99 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та призначення уповноваженої особи на ліквідацію банку»;

- визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 травня 2015 року № 100 «Про внесення змін до рішення виконавчої Дирекції Фонду від 13.05.2015 № 99 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та призначення уповноваженої особи на ліквідацію банку»;

- визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року № 391 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «ЗЛАТОБАНК» на два роки до 13 травня 2018 року включно;

- зобов’язано НБУ надати Публічному акціонерному товариству «ЗЛАТОБАНК» строк, встановлений частиною сьомою статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», за винятком використаного строку, який вичерпаний, для проведення дій з фінансового оздоровлення Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» після проведення заходів з його ліквідації.

При цьому, скасування рішення про віднесення банку до неплатоспроможних не відновлює його платоспроможності і не передбачає повернення його на ринок, оскільки подібне не передбачено законом. Тобто, ситуація, по суті, заводиться у глухий кут.

Фонд гарантування з нетерпінням чекає повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 лютого 2019 року, за результатами аналізу якої розгляне питання звернення до суду з заявою про роз’яснення цього судового рішення.

Однак, як показує практика спорів в подібній категорії справ, суди усіх інстанцій відмовляються роз’яснювати свої ж рішення, хоча, на глибоке переконання Фонду гарантування, якщо суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення, роз’яснити це рішення йому має бути нескладно.

Також Фонд гарантування сподівається, що Велика Палата Верховного Суду у повному тексті рішення все ж таки надасть відповіді на питання, що робити вкладникам та кредиторам, чиї вимоги залишилися незадоволеними, що робити Фонду гарантування, який поніс витрати, виконавши зобов’язання замість ПАТ «ЗЛАТОБАНК», та що робити вкладникам, які отримали відшкодування за рахунок Фонду гарантування. Оскільки цього вимагає  принцип правової визначеності, який є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права, про що постійно йдеться у рішеннях, зокрема, Європейського Суду з прав людини та Конституційного Суду України.