Потурання судів шахрайським діям загрожує втратою коштів ПАТ «РАДИКАЛ БАНК»

ПРЕС-РЕЛІЗ

Верховний Суд відмовив ПАТ «РАДИКАЛ» у відкритті касаційного провадження за справою, у якій з банку намагаються стягнути кошти шляхом очевидних шахрайських дій. Йдеться про низку взаємних позовів між банком і його позичальницею-колишньою працівницею, у яких вона, залежно від мети, в одних випадках підтверджує свою особу, в інших - заперечує.

26.06.2014 ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» видав певній особі кредит на 80 000 грн. У зв’язку з невиконанням позичальницею умов погашення кредиту банк звернувся з позовом про стягнення заборгованості до Вінницького міського суду Вінницької області, і 14.03.2017 позов було задоволено майже на всю суму.

Через три місяці, 26.06.2017, позичальниця звертається до Вінницького міського суду Вінницької області з заявою про розгляд цього питання, однак уже під новим прізвищем, яке вона змінила ще у грудні 2013 року. Свої вимоги мотивує тим, що кредит вона не отримувала, кредитного договору не підписувала, а нібито інша, невідома їй особа, для оформлення кредиту використала копії її документів на попереднє прізвище.

Однак, цьому твердженню суперечать такі факти: з 03.11.2014, тобто майже через рік після зміни прізвища та отримання нового паспорта, позивачку було прийнято на посаду радника Голови правління того ж таки ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» на підставі її заяви і документів, що підтверджують особу, саме за попереднім прізвищем. На попереднє прізвище було видано 25.12.2015 і наказ про її звільнення з посади. Крім того, аналізом підпису виявлено, що документи, нібито підписані двома різними особами, насправді належать одній особі.  

Відтак, Вінницький міський суд Вінницької області цю заяву позивачки залишив без задоволення, що пізніше підтвердив своїм рішенням Апеляційний суд Вінницької області. 

Але й на цьому позивачка не зупинилась. У листопаді 2017 року вона звертається до Вінницького міського суду Вінницької області з новим позовом до ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» - цього разу про стягнення з Банку нібито недоплаченої їй при звільненні з банку заробітної плати в розмірі понад 15 тис грн (ця сума була стягнута банком і спрямована на погашення кредиту позичальниці на підставі умов кредитного договору), а також середньомісячного заробітку за весь час розрахунку при звільненні в розмірі майже 335 тис грн.

Цей позов Вінницький міський суд Вінницької області задовольнив, а при подальшому розгляді апеляційної скарги, поданої банком, позовну суму за час затримки розрахунку при звільненні було зменшено з майже 335 тис грн до близько 215 тис грн. Однак, при розгляді цієї справи обидва суди чомусь не взяли до уваги той факт, що законність утримання банком частини заробітної плати позивачка до того не оскаржувала, касаційної скарги на рішення судів за своїм першим позовом не подавала, чим, по суті, визнала законність утримання банком коштів у рахунок погашення кредиту, якого вона, за її ж словами, не отримувала.

З огляду на ці обставини, ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду. Однак той своєю ухвалою від 11.04.2019 відмовився у відкритті касаційного провадження з тих підстав, що справу визнано малозначною, оскільки предметом позову є сума, що не перевищує п'ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому Верховний Суд, але у складі іншої колегії суддів,  в грудні 2018 року розглянув по суті аналогічну справу і задовольнив касаційну скаргу ПАТ «ВЕКТОР БАНК», хоча тоді предметом позову були 8,3 тис грн – тобто, 3 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Така розбіжність в судових рішеннях за аналогічними справами стоїть на заваді захисту прав кредиторів.