29.08.2023

Фінансові установи та їх роль у забезпеченні фінансових послуг

Фінансова система складається з установ, кожна з яких має свої особливості та функції для надання різних фінансових послуг.

В Україні послуги населенню надають такі фінансові установи: банки, кредитні спілки, ломбарди, установи швидкого кредитування, страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, інвестиційні та лізингові компанії тощо.

Найбільш популярними та широко розповсюдженими фінансовими установами є банки.

Банк – це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Саме банки приймають вклади від клієнтів і надають різноманітні фінансові послуги, такі як кредитування, зберігання коштів, випуск банківських карт, перекази грошей та інші операції з грошима.

Інші фінансові установи не є банками та надають спеціалізовані небанківські фінансові послуги.

Кожна з цих фінансових установ має власні правила роботи та нормативне врегулювання. Для всіх фінансових установ необхідною умовою є наявність ліцензії на надання певних видів фінансових послуг.

Національний банк України здійснює нагляд та регулювання банків. Банківський нагляд надає клієнтам упевненість у тому, що банки стабільно працюють, своєчасно та повністю виконують зобов’язання.

Також Національний банк України регулює діяльність таких учасників ринку небанківських фінансових послуг: страховиків, кредитних спілок, фінансових компаній, лізингодавців.

Регулювання ринку небанківських фінансових послуг здійснюється для дотримання учасниками ринку фінансових послуг вимог законодавства, забезпечення рівного доступу до фінансових послуг, захисту прав та інтересів клієнтів, контролю за прозорістю та відкритістю ринку.

Розглянемо більш докладно деякі з фінансових установ:

Страхові компанії

Ці установи надають страхові послуги для захисту від ризиків. Вони можуть пропонувати автомобільне страхування, медичне страхування, страхування нерухомості та інші види страхування. Страхові компанії збирають премії від своїх клієнтів та компенсують їм збитки в разі настання страхового випадку.

Недержавні пенсійні фонди

Це фінансові установи, що працюють винятково для пенсійного забезпечення громадян і має статус неприбуткової організації. Учасники недержавного пенсійного фонду сплачують внески до фонду протягом трудової кар'єри, а той інвестує ці гроші, щоб вони приносили дохід. Коли настає обумовлений термін, недержавний пенсійний фонд починає виплачувати людині пенсію, поступово витрачаючи накопичену суму.

Інвестиційні фонди

Збирають кошти від інвесторів і інвестують їх в різноманітні активи, такі як акції, облігації, нерухомість тощо. Інвестиційні фонди надають можливість широкому загалу інвесторів диверсифікувати свої портфелі та отримувати дохід від успішних інвестицій.

Установи швидкого кредитування

Це небанківські установи, що здійснюють фінансову діяльність у сфері мікрокредитування населення на комерційних засадах.

Кредитні спілки

Кредитні спілки є кооперативними фінансовими установами, які надають послуги зберігання грошей, кредитування та інших фінансових послуг своїм членам. Вони часто орієнтовані на певні спільноти або професійні групи і працюють на засадах взаємодопомоги та співробітництва.

Різниця між банками та іншими фінансовими установами полягає у їх функціях, джерелах фінансування та спеціалізації послуг.

Банки зазвичай надають ширший спектр фінансових послуг, включаючи кредитування та зберігання коштів, тоді як інші фінансові установи спеціалізуються на конкретних видах послуг.

Банківські установи отримують фінансування від клієнтів, що вкладають гроші на рахунки, і використовують ці кошти для надання кредитів та інших фінансових послуг. У інших фінансових установ джерела фінансування можуть бути різними.

Існування ринку фінансових послуг є необхідною умовою фінансового забезпечення економічного розвитку країни.